Що насправді відбувається на сцені
Фламенко та інші андалузькі танці в El Palacio Andaluz
Alegrías, guajira, farruca, tangos і фінальні sevillanas — що являє собою кожен palo і де поруч із ними стоять сцена з Carmen та парний народний танець sevillanas.
Перегляньте квитки на El Palacio Andaluz на GetYourGuide ↗Шість номерів із програми
| Номер | Що це таке |
|---|---|
| Alegrías | Palo alegre з Кадіса, який виконують у bata de cola |
| Guajira | Легший palo з кубинським відтінком, із віялом і шаллю |
| Кармен-сюїта | Фламенко-адаптація сцен з опери Бізе |
| Фаррука | Суворе, перкусійне чоловіче соло |
| Тангос | Швидший груповий номер, який виконується двічі протягом вечора |
| Севільянас і булерія | Фінал за участю всієї трупи |
Фламенко — це не один танець, а ціла родина палос
Опублікована програма El Palacio Andaluz називає дванадцять різних палос протягом вечора — від алегріас і солеа до сегірійяс і булерії. Кожен має власний ритм, настрій і традиційний костюм, а не є варіацією одного стилю фламенко — саме тому шоу складається з шістнадцяти номерів, а не трьох чи чотирьох.
Алегріас починається з сукні, а не з роботи ніг
Бата де кола — довгий шлейф із воланами, який носять в алегріас, — така сама суть відкриття, як і кроки: танцівниця працює з самим шлейфом як частиною хореографії, розгойдуючи та різко змахуючи ним у такт гітарі.
Гуахіра — це легша, кубинська за звучанням композиція
Гуахіра походить із родини палос іда-і-вуельта — форм фламенко, сформованих колоніальним обміном Іспанії з Кубою, — і виконується зі складним віялом та шаллю, а не з кастаньєтами, що надає їй помітно м'якшого характеру порівняно з сусідніми номерами.
Сцена з «Кармен» — це іспанська класика, а не оперний спів
Адаптація «Кармен» Бізе у виставі виконується як танець і гра на кастаньєтах, а не як уривки з опери — це частина іспанського класичного репертуару, прочитана тим самим колективом, який виконує й навколишні палос фламенко, а не окремий оперний інтерлюдія.
Фаррука — найсуворіше соло вечора
Там, де алегріас і гуахіра тримаються на костюмах та реквізиті, фаррука — це чоловіче соло, яке виконують без віяла, шалі чи шлейфу — лише перкусійна робота ніг під гітару, зазвичай найбільш оголені кілька хвилин усієї програми.
Севільянас — це взагалі не фламенко
Фінал вистави, севільянас, технічно є окремою андалузькою народно-танцювальною формою — його танцюють парами, у фіксованій чотиричастинній послідовності, і він найбільш відомий як танець власного квітневого Feria de Abril у Севільї, а не як пало фламенко. Завершення вистави цим номером, разом із булерією у виконанні всієї трупи, вводить народно-танцювальну форму, яку самі севільянці танцюють, у програму, здебільшого побудовану з виконавських палос.